4. Розумні ж разом із світильниками прихопили й олію в глечиках.
5. Оскільки наречений забарився, вони почали дрімати і позасинали.
6. Опівночі хтось загукав: „Дивіться! Он наречений іде! Зустрічайте його!”
7. Тієї ж миті усі дівчата підхопилися й приготували свої світильники.
8. І легковажні попросили в розумних: „Дайте нам трохи олії. Наші світильники гаснуть!”
9. Але у відповідь ті мовили: „Не можемо, бо на всіх не вистачить. Краще йдіть і придбайте собі у крамаря”.
35-36. Це вам нагорода, бо голодного Мене ви нагодували, а спраглого напоїли. Перехожому Мені дали притулок, нагого вдягнули, хворого доглядали, а коли Я був у в’язниці, ви прийшли провідати Мене”.
37. І тоді праведні запитають: „Господи, коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували, а спраглого напоїли?
38. Коли це було, щоб ми перехожому Тобі дали притулок, а нагого вдягнули?
39. Коли ми бачили Тебе недужим, і коли це Ми приходили до Тебе у в’язницю?”
40. Тоді Цар відповість їм: „Істинно кажу вам: все, що ви робили для когось із найменших братів Моїх, ви це робили для Мене”.
41. Тоді скаже Цар до тих, хто буде ліворуч від Нього: „Геть від Мене, ви, прокляті, геть у вогонь вічний, що приготований дияволові та його ангелам.
42. Це вам покарання за те, що голодного Мене ви не нагодували, а спраглого не напоїли.