3. У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати.].
4. [І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав.]
5. І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років.
6. Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
7. Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає».
8. Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи».
9. І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
22-23. Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його.
24. Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя.
25. Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, матимуть життя.
26. Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу.
27. Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він — Син Людський.
28. Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, хто у могилах лежать, почують голос Сина Людського.
29. Вони повстануть із могил. Всі ті, хто добро робили, воскреснуть для життя вічного, котрі ж чинили зло, встануть, щоб бути засудженими.