До Филип’Ян 2:16-27 Свята Біблія [Новий Заповіт]: Сучасною Мовою (UMT)

16. Несіть Послання, що дарує життя. Робіть так, щоб я пишався вами у День повернення Христа, побачивши, що змагався я і трудився не даремно.

17. І навіть якщо кров моя проллється як пожертва, що йде з приношеннями, та служінням віри вашої, все одно я щасливий і радію разом з усіма вами.

18. У свою чергу вам також слід звеселитися і ділити свою радість зі мною.

19. Я маю надію в Господа Ісуса послати скоро до вас Тимофія, щоб утішитися, коли почую про вас.

20. І хочу я послати саме його, бо не маю тут більше нікого, хто розділяє мої хвилювання і так щиро піклується про ваше благополуччя.

21. Адже всі інші переслідують лише свої інтереси, нехтуючи інтересами Ісуса Христа.

22. Вам відомо, що він за чоловік, і що, як син батькові своєму, служив він зі мною, поширюючи Добру Звістку.

23. Тож маю надію негайно відіслати його до вас, як тільки побачу, як ідуть мої справи.

24. Я впевнений, що Господь допоможе мені незабаром прийти до вас.

25. Я вважаю за необхідне послати до вас Епафродита, мого брата в Христі, товариша в праці та соратника, і якого ви відправили допомогти мені у скруті моїй.

26. Я вирішив це зробити, бо він сумує за вами всіма, й дуже занепокоївся, коли ви дізналися, що він хворів.

27. Він і справді дуже хворів, мало не вмер. Та Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб я не мав ще більшого горя.

До Филип’Ян 2