31. Нехай не довіряє марноті заблуклий, бо марнота буде й винагородою йому.
32. Не свого дня він помре, і гілки його не будуть зеленіти.
33. Скине він, як виноградна лоза, недозрілу ягоду свою, і як, оливка, струсить квіт свій.
34. Так спорожніє зібрання лицемірів, і вогонь пожере шатра хабарників.