4. Коли Ангел Господній промовив слова оці всім синам Ізраїля, то народ зчинив крик і заплакав.
5. А тому й називають те місце Бохім (плакучі). Там принесли вони пожертву Господові.
6. Коли Ісус відпустив народ, рушили сини Ізраїля, кожний до свого наділу, щоб дістати у спадок землю,
7. Тоді народ служив Господові упродовж усіх днів Ісуса, і в усі дні старшин, котрих життя тривало після Ісуса і котрі бачили всі великі діяння Господні, котрі Він учинив Ізраїлеві,
8. Та коли помер Ісус, син Навинів, служник Господній, маючи сто десять літ,
9. І поховали його в межах спадку його в Тімнат-Хересі, на Єфремовій горі, на північ від пагорба Ґааш.
10. І коли все покоління прилучилося до своїх батьків, і постало після них друге покоління, котре не відало Господа і діянь Його, котрі Він учиняв Ізраїлю,