14. Немов за приятелем, немов за братом сумував я, ходячи в скорботі, схилявся низенько, наче у жалобі за матір'ю.
15. Та коли я падав, мої вороги раділи й змовлялися; змовлялися супроти мене і били мене зненацька, рвали мене і не переставали.
16. З лицемірним посміхом на бенкетах скреготали на мене зубами своїми.
17. Господе! Чи довго будеш споглядати на це? Захисти душу мою від злочинів їхніх, від левів – єдину мою.
18. Я прославлю Тебе у зібранні великім, серед народу чисельного хвалитиму Тебе.
19. Нехай не зловтішаються наді мною ворогуючі супроти мене неправедно, і не переморгуються очима ненависники мої без провини.