12. Блаженна людина, котра переносить спокуси, тому що після випробування вона дістане вінець життя, котрого обіцяв Господь тим, хто любить Його.
13. Спокушуваний, ніхто не кажи: Бог мене спокушає; тому що Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,
14. Але кожний зазнає спокуси, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;
15. А похіть, започаткувавшись, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
16. Не вдавайтеся, браття улюблені, до омани:
17. Усіляке добре давання і всілякий дар досконалий походить згори, від Батька світів, у Котрого немає зміни чи навіть тіні переміни.
18. Він зажадав, і породив нас словом істини, щоб ми стали певним першопочатком Його творінь.
19. Отож, браття мої улюблені, нехай кожна людина буде швидка на слухання й повільна на слова і повільна на гнів;
20. Бо гнів людини не утворює правди Божої.
21. А тому відхиливши всіляку нечистоту і останок злоби, в покорі прийміть насаджуване слово, котре може врятувати ваші душі.
22. Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, що обдурюють самі себе.
23. Бо хто слухає слово і не виконує, той схожий на чоловіка, котрий розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:
24. Він подивився на себе, відійшов – і відразу забув, який він.
25. А хто загляне пильно в закон досконалий, закон свободи, і перебуватиме в ньому, той буде не слухачем забудькуватим, але виконавцем справи, блаженний буде у своїм діянні.