6. І відпали, знову оновлювати каяттям, коли вони знову розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7. Земля, що неодноразово п‘є дощ, котрий часто падає на неї, і вирощує злак, який корисний тим, для котрих вирощується, дістає благословення від Бога;
8. А та, що приносить терня і будяччя, – не придатна і близько до прокляття, котрого кінець – спалення.
9. А втім, про вас, улюблені, ми маємо надію, що ви у кращому стані і тримаєтеся порятунку, хоч і кажемо отак.
10. Бо не є неправедний Бог, щоб забув справу вашу і працю любови, котру виявили ви у ймення Його, послуживши і служачи святим.
11. А тому бажаємо також, щоб кожний з вас, для цілковитої певности в надії, виявив таку саму ревність до кінця;
12. Щоб ви не зледащіли, але наслідували тих, котрі вірою і довготерпінням успадковують обітниці.
13. Бог, даючи обітниці Авраамові, оскільки не міг ніким вищим присягнутися, присягався Сам Собою,