9. Якщо ми приймаємо свідчення людське, то свідчення Боже – більше, бо це є свідчення Боже, котрим Бог свідчив про Свого Сина.
10. Хто вірує в Сина Божого, має свідчення в самому собі; а той, хто не вірить Богові, засвідчує Його неправдивим, тому що не вірує в свідчення, котрим Бог засвідчував про Сина Свого.
11. Свідчення це якраз у тому, що Бог дарував нам життя вічне, і це життя в Синові Його.
12. Хто має Сина Божого, має життя; а хто не має Сина Божого, не має життя,
13. Це написав я вам, тим, що віруєте в ім‘я Сина Божого, щоб ви знали, що ви, віруючи в Сина Божого, маєте життя вічне.
14. І ось, яку сміливість ми маємо до Нього, що коли просимо чогось із волі Його, то Він слухає нас;
15. А коли ми знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не попросили, – знаємо також те, що одержуємо від Нього те, що просимо.
16. Якщо хтось бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, то нехай молиться, і Бог дасть йому життя, тобто тому, хто згрішив не на смерть. Є гріх на смерть: не про нього кажу, щоб молився.