6. А втім, все це сказане мною як порада, а не як наказ.
7. Бо маю бажання, щоб усі люди були, як я; але кожний має своє обдаровання від Бога, один так, а інший так.
8. А неодруженим і вдовам кажу: добре їм залишатися, як я;
9. Та коли не можуть утриматися, то нехай беруть шлюб; бо краще пошлюбитися, аніж розпалюватися.
10. А тим, що пошлюбилися, не я наказую, а Господь: дружині не розлучатися з чоловіком, –
11. А якщо розірве шлюб, то має залишитися незаміжньою, або помиритися з чоловіком своїм, – і чоловікові не залишати дружини своєї.
12. А іншим я кажу, а не Господь: Коли якийсь брат має дружину невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її;
13. І дружина, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, нехай не залишає його.
14. Бо невіруючий чоловік освячується дружиною віруючою, і дружина невіруюча освячується чоловіком віруючим; інакше діти ваші були б нечисті, а тепер святі.