3. Зачувши це слово, я роздер нижню і верхню одежу свою, і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів зажурений.
4. Тоді зібралися до мене всі ті, що боялися слів Бога Ізраїлевого з причини злочину переселенців; а я сидів у зажурі до вечірньої пожертви
5. А під час вечірньої пожертви, підвівся я з місця скорботи моєї, і в роздертій нижній і верхній одежі упав на коліна мої, і простягнув руки мої до Господа, Бога мого,
6. І сказав: Боже мій! Соромлюся і боюся піднести лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша піднеслася до небес.
7. Від днів батьків наших ми у великій провині аж до цього дня; і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів чужинських, під меч, у полон і на пограбування, на посоромлення, як і цього дня,
8. І ось, по невеликому часі, дароване нам прощення від Господа, Бога нашого, і Він зберіг наш останок, і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи у рабстві нашому.