10. Коли будівничі заклали підмурок храмові Господньому, тоді поставили священиків в шатах їхніх із сурмами, і левитів, синів Асафових, з кімвалами, щоби славити Господа, за настановами Давида, царя Ізраїлевого.
11. І почали вони по черзі співати, славлячи й дякуючи Господові, "бо Він добрий, бо навіки милість Його до Ізраїля". І весь народ вигукував щосили, прославляючи Господа за те, що покладено підмурок домові Господньому.
12. А багато-хто із священиків і левитів, та старшин поколінь, літні, котрі бачили попередній храм, при заснуванні цього храму перед очима їхніми, плакали голосно; але чимало й вигукували від радощів вельми голосно.