19. Бо з серця виходять лихі наміри, убивства, перелюб, людська пристрасть, крадіжки, неправдиві свідчення, обмова:
20. Все це споганює людину; а їсти невмитими руками – не опоганює людини.
21. І коли вийшов звідти, Ісус рушив до країв тирських і сидонських.
22. І ось, жінка одна, ханаанеянка, що вийшла з тих самих країв, кричала Йому: Помилуй мене, Господе, сину Давидів! Доня моя жорстоко біснується.
23. Але Він не відповідав їй жодним словом. І учні Його наблизилися й просили Його: Відпусти її, тому що волає за нами.
24. А Він сказав їм у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого.
25. А вона підійшла, вклонилася Йому і сказала: Господе, поможи мені!
26. А Він сказав у відповідь: Не добре забрати хліб у дітей і кинути псам.
27. Вона сказала: Так, Господе! Але навіть пси їдять крихти, котрі падають зі столу господарів їхніх.