4. Тоді князі сказали цареві: Нехай буде цей чоловік зрокований на смерть, тому що він знесилює руки воїнів, котрі залишаються в цьому місті, і руки всього народу, виповідаючи такі слова; бо цей чоловік не добра зичить народові, а лихоліття.
5. І сказав цар Седекія: Ось, він у ваших руках, тому що цар не може діяти усупереч вам.
6. Тоді взяли Єремію і кинули до ями Малкійї, царевого сина, котра була на подвір'ї варти, і опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а лише багно, і загруз Єремія в багні.
7. І почув Евед-Мелех, ефіоп, один з євнухів, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями; а цар сидів тоді біля брами Веніяминової.
8. І вийшов Евед-Мелех з дому царського і сказав цареві:
9. Володарю мій! Не добре вчинили ці люди, отак учинивши з Єремією пророком, котрого кинули до ями, він помре там від голоду, тому що немає більше хліба в місті.
10. Цар наказав Евед-Мелехові ефіопові, сказавши: візьми з собою звідси тридцять вояків і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер.
11. І взяв Евед-Мелех тих людей із собою і зайшов до царського дому, під комору, і взяв звідти старих непридатних ганчірок і старих не придатних шматків і опустив їх на мотузку в яму до Єремії.