14. Відаючи, що невдовзі маю залишити оселю мою, як Господь наш Ісус Христос відкрив мені.
15. Тому буду прагнути, щоб ви також по моєму відходженні завжди тримали це у пам‘яті.
16. Бо ми звістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не за хитро вигаданими байками йдучи слідом, але як такі, що були самовидцями Його величі.
17. Бо Він прийняв од Бога Вітця честь і славу, коли від пречудової слави прилинув до Нього такий голос: Це є Син Мій улюблений, в Котрому Моя добра воля.
18. І цей голос, що прилинув з небес, ми чули, коли були з Ним на святій горі.
19. І причому маємо найпереконливіше пророче слово; і ви гаразд чините, що навертаєтеся до нього, мов до світильника, що сяє у темному місці, аж доки не почне розвиднятися і не зійде вранішня зоря у серцях ваших,
20. Відаючи найперше про те, що жодне пророцтво у Писанні не припускає власного тлумачення.
21. Бо ніколи пророцтво не зголошувалося з волі людської, але звіщали його святі Божі люди, ведені Духом Святим.