19. А другого дня цар підвівся на світанку і квапливо пішов до рову з левами.
20. І коли підійшов до рову, то сумним голосом гукнув Даниїла; і сказав цар Даниїлові: Даниїле, служнику Бога живого! Бог твій, Котрому ти служиш незрадливо, чи міг порятувати тебе від левів?
21. Тоді Даниїл сказав цареві: Царю! Живи вічно!
22. Бог мій послав Ангела Свого і загородив пащу левам, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився чистим перед Ним, а також перед тобою, царю, я не вчинив злочину.
23. Тоді цар неймовірно зрадів через нього і наказав підняти Даниїла з рову, і підняли Даниїла з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.