8. Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,
9. Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,
10. Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,
11. І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?
12. Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)
13. Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;
14. Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,
15. А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.