4. Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.
5. Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.
6. От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.
7. Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.
8. Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.
9. Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.
10. От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.
11. Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.
12. Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.