8. Та хоч його корінь в землї й перетрухне й пень його завмре в поросї,
9. Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; -
10. А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?
11. Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:
12. Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.
13. О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!
14. Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.
15. Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;
16. Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;
17. Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.