17. Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.
18. І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нїчиє око;
19. Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матїрнього живота перенесений був у гріб.
20. Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,
21. Покіль пійду - й не вернусь - в країну темряви й тїнї смертньої,
22. В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.