8. Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.
9. Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.
10. Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.
11. Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!
12. Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.
13. Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
14. Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.
15. Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські.
16. Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.
17. Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.
18. Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!