12. Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.
13. Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
14. Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.
15. Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські.
16. Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.
17. Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.
18. Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!
19. Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.
20. І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.
21. Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!
22. І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води.