1. Горе місту нечистому, опоганеному, кровожадному!
2. Не слухає воно голосу, не приймає науки, на Господа не вповає, до свого Бога й не приближується.
3. Князї в його - рикаючі леви; суддї його - вовки під вечір, що до ранку й однієї не лишають кістки.
4. Пророки в його - безглузді й зрадливі, а сьвященники його поганять сьвятиню, топчуть закон.
5. Та справедливий Господь посеред його не творить несправедливостї: Він що-ранку виявлює суд свій нехибний, та беззаконник і стиду не знає.
6. Я повитрачував народи, повалив їх твердинї; поробив безлюдними в них улицї, що нїхто ними не ходить; попустошені їх городи: нема в них нї осадників нї людини.
7. До того й говорив я: Тілько бійся мене, приймай науку, то й не спустошу пробуток твій, не прийде на нього те лихо, що я призначив йому; вони ж про те тільки й дбали, щоб погіршувати свої вчинки.
8. Оце ж ждїте мене, говорить Господь, до того дня, як устану, щоб пустошити; бо я постановив, позбірати народи, поскликати царства, щоб на них досаду мою зігнати, стрясти на них жар гнїву мого: від огню бо ревностї моєї погибне вся земля.