25. Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
26. І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
27. Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
28. скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
29. І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
30. Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
31. Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
32. Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.