6. Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.
7. Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.
8. Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.
9. Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.
10. І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.
11. Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.
12. Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.
13. Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.
14. Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх.
15. Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.
16. Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.
17. Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї.
18. Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).
19. Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.