6. Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?
7. Коли бо істина Божа через мою оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?
8. А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.
9. Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом,
10. яко ж писано: що нема праведного нїкого,
11. нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,
12. всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.
13. Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;
14. котрих уста клятьби і гіркости повні;
15. скорі ноги їх проливати кров;
16. руїна та злиднї на дорогах їх,
17. а дороги мирної не пізнали.
18. Нема страху Божого перед очима їх.
19. Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;
20. тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.
21. Тепер же окроме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;