Римляни 14:7-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

7. Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.

8. Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.

9. На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.

10. Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.

11. Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.

12. Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.

13. Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.

14. Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.

15. Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.

16. Нехай же не ганить ся ваше добре.

Римляни 14