17. Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
18. то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
19. Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
20. Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
21. Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
22. Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.