4. Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою:
5. Чому б то мусїв я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною,
6. Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються.
7. Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него,
8. (Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.)
9. Щоб він жив на віки, і не бачив зотлїння.
10. Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають.