11. Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль.
12. А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.
13. Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.
14. Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.
15. Бо на тебе, Господи, надїюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій.
16. Бо я сказав: Ой, щоб вони не втїшались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене!