7. Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.
8. Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, - і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.
9. А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення!
10. Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його!
11. Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.
12. Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.
13. А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;
14. Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився.
15. Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину.
16. Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами.
17. Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою!