17. Марна надїя спастись конем; хоч велика в його сила, не втїкти йому.
18. Ось бо Господнї очі на тих, що бояться його, на тих, що вповають на милосердє його,
19. Щоб рятувати душу їх од смертї, і спасти життє під час голоднечі.
20. Душа наша чекає на Господа; він наша поміч і щит наш.
21. Ним звеселиться серце наше, бо ми вповали на сьвяте імя його.
22. Милосердє твоє, Господи, нехай буде над нами, ми бо вповали на тебе.