17. Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,
18. Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,
19. Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.
20. Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;
21. На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.
22. Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують: