17. Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;
18. Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.
19. Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.
20. Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;
21. Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:
22. Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?
23. Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.