14. Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.
15. До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;
16. Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.
17. Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,
18. І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.
19. О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!
20. Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.