6. І ти, Витлеєме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.
7. Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря.
8. І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесїть менї звістку, щоб і менї пійти поклонитись йому.
9. Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко.
10. Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю.
11. І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.
12. І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.