24. Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.
25. Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати.
26. Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.
27. Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.
28. Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.
29. Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.
30. Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг.
31. Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.
32. Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;
33. чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?
34. І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.
35. Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.