33. І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;
34. І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.
35. І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.
36. І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;