38. І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.
39. І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.
40. І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.
41. І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.
42. І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.
43. І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.