31. Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
32. а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
33. І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
34. Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
35. І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
36. І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
37. І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.