28. І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.
29. Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.
30. Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.
31. Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?
32. Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.
33. І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.
34. Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.
35. І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.
36. Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,
37. і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.
38. Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.
39. Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!
40. Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?
41. Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.
42. І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.
43. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.
44. Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.
45. І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.
46. І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.
47. Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.
48. І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.