16. І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.
17. Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
18. Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
19. і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20. І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
21. Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
22. Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
23. і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: