46. І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47. і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48. що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49. бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50. І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
51. Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
52. поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53. голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54. прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
55. (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
56. Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57. Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58. І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59. І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
60. І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61. І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.