12. Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, - про лозу виноградню, (колись) уроджайну.
13. На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всїх домах веселих у роскішнім містї.
14. Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене. З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим,
15. Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами.
16. Тодї запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі.
17. І дїлом правди буде мир, а правосуд зродить - спокій й безпеку вовіки.
18. Тодї народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих.
19. Бити ме гряд на лїс, город же утоне в долинї.