16. О, близька погибель Моабова, сквапно надходять злиднї його.
17. Пожальтесь його, всї його сусїди, й усї, що знаєте імя його, заголосїте: Як се зломилось жезло сили, палиця слави!
18. Ізійди вниз із висоти величі і сядь на місцї спраги, дочко-осаднице Дибону, вже бо наступає пустошник Моабу, й порозвалює твердинї твої.
19. Стань при дорозї, сусїдко-осаднице Ароерська, питай у тих, що, втїкаючи, шукають рятунку: Що таке сталось?
20. (а почуєш:) Осоромлений, Моаб, бо вже звойований; плачте, ридайте, вістїте в Арнонї, що Моаб - пустиня;
21. Що прийшов суд на рівнини, на Халон і на Яазу й на Мофат,
22. І на Дибон і на Нево й на Бет-Дивлатаїм,
23. І на Каріатаїм, і на Бет-Гамул і на Бет-Маон,
24. І на Керіот і на Восор та й на всї городи Моабські, як далекі, так і близькі.
25. Збито рога Моабові й зломано руку йому, говорить Господь.