11. Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;
12. і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.
13. Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,
14. і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.
15. Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,
16. говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
17. Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.
18. І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
19. Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.
20. Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.
21. Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.
22. Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.