15. Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
16. На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
17. котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
18. А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
19. А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
20. Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
21. Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
22. А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
23. Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
24. глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
25. Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
26. Мусимо бо до острова якогось пристати.