21. Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.
22. Тисячник же відпустив хлопця, звелївши нїкому не казати, що се виявив єси передо мною.
23. І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотнї воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотнї стрельцїв на третю годину ночи;
24. і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цїлого до старости Феликса.
25. Написав же й лист такого змісту:
26. Клавдий Лизия вельможному старостї Феликсові: радуй ся.
27. Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин.
28. Хотївши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,
29. і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та нїякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.
30. Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелївши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.
31. Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.
32. А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.
33. Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старостї, поставили перед ним і Павла.
34. Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї,
35. слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.