12. Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.
13. Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи менї серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.
14. Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.
15. По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.
16. Ішли ж з нами й деякі в учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.
17. Як же прибули в Єрусалим, радо прийняли нас брати.