7. Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї?
8. Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились,
9. Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,
10. і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,
11. Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже?
12. Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути?
13. Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.
14. Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.
15. Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.